30 листопада 2017 року, попри похмуру холодну погоду, спільнота археологів та істориків з різних установ зібралась, аби урочисто відкрити меморіальну дошку Л.М. Славіну – видатному археологу, високоосвіченому науковцю, засновнику школи українського антикознавства, талановитому педагогу, фундаторові і багатолітньому керівнику нашої кафедри.
Приємно, що прийшли як учні Л.М. Славіна, яким пощастило вчитися у Л.М. Славіна, слухати його лекції, ходити на засідання археологічного гуртка (що в ті часи на істфаці був найпопулярнішим), їздити з ним в експедиції, так і зовсім молоді дослідники, які знайомі лише з його науковим доробком. Більше згадували про його людяність і повагу до студентів, його глибоку обізнаність, якою професор ніколи не хизувався, про його виняткову чуйність і скромність. Особливо захопливо розповідали про вчителя випускники кафедри 1960 р. - академік НАНУ П.П. Толочко і В.О. Чумаченко, яка майже 50 років керувала відділом комплектування в науковій бібліотеці імені М. Максимовича. Згадували Л.М. Славіна й випускники інших кафедр, які лише вивчали і складали йому курс «Основи археології» - у кожного в серці лишився свій епізод, який пішов відлунням у подальшій долі. На жаль, вогкий пронизливо холодний ранок останнього дня осені не дав можливість висловитись усім бажаючим, але зустріч все ж була дуже теплою і емоційною.
Ідея встановлення такої дошки виникла у нетрях фейсбучного обговорення ще у червні 2016 р., коли археологічна громада у професійних стрічках згадувала про Л.М. Славіна з нагоди 110 річчя від дня його народження. І ось уже за рік співробітники кафедри за підтримки деканату історичного факультету університету втілили в життя цей колективний задум.
За архівними матеріалами точно визначили роки, коли Л.М. Славін мешкав у цьому будинку. Встановили, що це була єдина київська адреса ученого – після евакуації у часи Другої світової війни він повернувся у своє розорене помешкання. Потім університет звернувся з клопотанням до голови Київської міської державної адміністрації до міського голови В. Кличка і чекав на схвальне рішення Комісії з питань встановлення пам’ятних знаків в м. Києві при Департаменті суспільних комунікацій . Гуртом збирали гроші і замовили гранітну дошку, художній проект якої виконала випускниця кафедри Н. Сокольчук. І ось, пам'ять про вчителя і дослідника має ще й матеріальне втілення. Це вже третя (після дощок В. Хвойці і С. Бібікову) київська меморіальна дошка, що карбує земне життя археологів на карті нашого міста.