Історія кафедри


slavin

Славін Л.М.


Гладких М.І.

mezentseva
Мезенцева Г.Г.

telegin
Телегін Д.Я.

naulko
Наулко В.І.

maleev
Малеєв Ю.М.

omelchenko
Омельченко Ю.А.

Університет ще з часів заснування був центром по виявленню, збору та вивченню пам'яток археології. Цьому сприяла активна діяльність М.Максимовича, Є.Болховітінова, М.Берлінського, В.Циха, І.Нейкирха та ін. Викладачі університету входили до складу Тимчасового комітету по розшуку старожитностей, що був заснований у 1835 р. У відповідь на клопотання Тимчасового комітету протягом 1836-1837 рр. в університеті було організовано нумізматичний кабінет та музей старожитностей, який використовувався під час навчання. За майже столітню історію музею ним опікувались та поповнювали його фонди, що на початку ХХ ст. налічували вже більш як 11 тис. одиниць зберігання, К.Лохвицький, О.Ставровський, Я.Волошинський, А.Лінніченко, В.Антонович, Ю.Кулаковський.

Важливу роль у розвитку археологічної науки відігравало "Історичне товариство Нестора-літописця", що з 1874 р. функціонувало при університеті. Заслугою Товариства і, зокрема, В.Б.Антоновича - учасника багатьох, та організатора ІІІ і ХІ археологічних з'їздів - було сприяння розвитку археологічної науки на Україні та заснування цілої археологічної школи. Українська археологічна наука в ті часи, ще тільки здіймалася на ноги, і основне її ядро гуртувалося навколо університету. Однак, за бурхливих років революцій, перебудов та війни надбання університетських поколінь було розпорошено і майже втрачено. Тому створення в 1944 р. першої і єдиної на той час, в Україні кафедри археології було спробою відновити традиційне відношення до вивчення старожитностей та відповідало необхідності підготовки кваліфікованих фахівців.

Засновником кафедри був член-кореспондент АН України Лазар Мойсейович Славін (1906-1971).

Керована ним у 1944-1970 роках, М.М.Бондарем у 1970-1987, з 1987 по 2002 рік М.І.Гладких й укомплектована кваліфікованими науковцями, кафедра підготувала багато спеціалістів - співробітників Інституту археології, музеїв та пам'яткоохоронних установ, які досягли значних успіхів у вивченні і розробці майже всіх розділів археології та музеєзнавства в Україні і за її кордонами.

Науково-дослідна робота на кафедрі завжди була тісно пов'язана з польовими роботами та експедиційними дослідженнями. До 1971 p. вони щорічно проводилися в Ольвії під керівництвом Л.М.Славіна, який спеціалізувався у вивченні античних пам'яток Північно-Західного Причорномор'я. В 1976-1981 роках його роботу продовжив В.В.Лапін, який керував Березанським загоном, а згодом експедицією на о. Березань (протягом 1960-1980 рр.). З 1957 по 1972 pp. працювала Канівська комплексна експедиція базою для якої став Канівський біогеографічний заповідник, що був переданий університету ще у 1939 р.. Під керівництвом М.М. Бондаря тут досліджувалися пам'ятки епохи міді-бронзи та раннього залізного віку, Г.Г.Мезенцева вивчала Канівське поселення ранніх слов'ян та давньоруську фортецю на Княжій горі, ймовірний літописний град Родень. Було досліджено близько 20 стародавніх пам'яток, більшість яких експедиція відкрила вперше. З 1997 р. дослідження кафедри на Каневщині були поновлені Ф.О.Андрощуком та Є.В.Синицею. Об'єктом розкопок стала раніше невідома ділянка ранньослов'янського поселення. Крім того, розвідками були відкриті нові поселення трипільської культури. Спектр досліджень на Канівщині значно розширився. Так, у 1999 р. М.І.Гладких та С.М.Рижовим на території Канівського біосферного заповідника було відкрите пізньопалеолітичне місцезнаходження. З того ж року під керівництвом М.І.Гладких та С.М.Рижова функціонує і перший в Україні археодром, де експериментально досліджуються різноманітні технології виготовлення кам'яних знарядь, обробки кістки тощо. У 1969 р. була організована Дністровська археологічна експедиція. До 1991 р. під керівництвом Ю.М.Малєєва ця експедиція досліджувала пам'ятки фракійського гальштату на території Передкарпаття та Поділля, у Тернопільській, Івано-Франківській і Чернівецькій областях. Об'єктом археологічних досліджень кафедри було й давньоруське місто Бєлгород. Розкопки, розпочаті там в середині 60-х років Г.Г.Мезенцевою, з 1975 р. продовжувала Є.А.Ліньова. З 1974 по 1994 pp. при кафедрі функціонувала госпдоговірна археологічна експедиція Науково-дослідної частини Київського університету, започаткована Д.Я.Телегіним. Під керівництвом М.М.Бондаря та І.С.Піоро, за участю випускників кафедри Б.О.Антоненко, С.О.Васильченко, Л.Г.Самойленко та О.Б.Склярського, протягом 21 польового сезону експедиція досліджувала археологічні пам'ятки бронзового і раннього залізного віку та середньовічних кочовиків в зонах новобудов степової України (Дніпропетровській, Харківській, Донецькій та Луганській областях). Під керівництвом М.І. Гладких, функціонувала палеолітична експедиція яка у 1975-1989 роках приймала участь в дослідженні всесвітньо відомої стоянки у с. Межиричі , а пізніше, у 90-х роках досліджувались Молочний Камінь і Гордашівка. З 1993 року під керівництвом Ф.О.Андрощука проводились розкопки городища та курганних могильників поблизу с.Шестовиця на Чернігівщині, що значною мірою розширили знання про цю Давньоруська пам'ятку європейського значення. Також ним проведені значні роботи по виявленню нових пам'яток зазначеного часу в Подесінні.

Як логічне завершення багаторічної роботи співробітників кафедри, по накопиченню та дослідженню археологічного матеріалу, було відкриття наприкінці 1987 р. навчального археологічного музею.

З 1990 року при кафедрі функціонує Центр підводної археології, яким керує співробітник науково-дослідної частини С.М. Зеленко.

Ще одним аспектом особливої уваги кафедри є музеєзнавство. Вагомий внесок у розвиток музейної справи, видання низки навчальних посібників, створення навчальних програм нормативних та спеціальних курсів, в яких розроблено методику різних ланок музейної роботи належить Г.Г.Мезенцевій та Ю.А.Омельченко.


Бондар М.М.

shovkopljas
Шовкопляс І.Г.

lineva
Ліньова Є.А.

lapin
Лапін В.В.

chmihov
Чмихов М.О.

pioro
Піоро І.С.