Славін Л.М.


Гладких М.І.


Мезенцева Г.Г.


Телегін Д.Я.


Наулко В.І.


Малеєв Ю.М.


Омельченко Ю.А.

Археологія розроблялась та викладалась у Київському університеті з перших днів його заснування. Зокрема, викладачі університету входили до складу Тимчасового комітету по розшуку старожитностей, заснованого у 1835 р. Протягом 1836-1837 рр. в Університеті Святого Володимира  було організовано нумізматичний кабінет та музей старожитностей. Можна також згадати розкопки професором  М.Д. Іванішевим кургану Переп’ятиха за участі Тараса Шевченка.

Важливу роль у розвитку археологічної науки відігравало «Історичне товариство Нестора-літописця», що з 1874 р. функціонувало при університеті. Заслугою Товариства і, зокрема, його голови В.Б. Антоновича, було заснування цілої археологічної школи. Українська археологічна наука в ті часи, ще тільки здіймалася на ноги, і основне її ядро гуртувалося саме навколо університету. Однак, за бурхливих років революцій, перебудов та війни надбання університетських поколінь було розпорошено і майже втрачено.

Тому створення в 1944 р., після повернення університету з евакуації, першої на той час в Україні кафедри археології фактично було відновленням традиційного ставлення до вивчення старожитностей та відповідало необхідності підготовки кваліфікованих фахівців. Засновником кафедри був відомий археолог-античник, член-кореспондент АН України Славін Л.М. (1906-1971). Керована ним у 1944-1970 рр., М.М. Бондарем у 1970-1987, М.І. Гладких у 1987-2002, С.М. Рижовим у 2002-2004 рр, з 2004 р. – Р.В. Терпиловським, кафедра підготувала багато співробітників Інституту археології, музеїв та пам'яткоохоронних установ, які досягли значних успіхів у вивченні і розробці майже всіх розділів археології та музеєзнавства в Україні і за її межами. Вагомий внесок в розробку нормативних та спеціальних курсів, наукову діяльність установи зробили також Г.Г. Мезенцева, М.М. Чмихов, В.В. Лапін, І.С. Піоро, Ю.М. Малєєв, Ю.М. Омельченко, Є.А. Ліньова, Ф.О. Андрощук та ін. З кафедрою активно співробітничали такі відомі археологи як І.Г. Шовкопляс та Д.Я. Телєгін.

Викладання на кафедрі завжди було тісно пов'язане з польовими роботами та експедиційними дослідженнями. До 1971 p. вони, зокрема, щорічно проводилися в Ольвії під керівництвом Л.М. Славіна, який спеціалізувався у вивченні античних пам'яток Північно-Західного Причорномор'я. В 1976-1981 рр. цю роботу продовжив В.В. Лапін, який очолив експедицією на о. Березань.

З 1957 по 1972 pp. працювала Канівська комплексна експедиція, базою для якої став Канівський заповідник університету. Під керівництвом М.М. Бондаря тут досліджувалися пам'ятки епохи міді-бронзи та раннього залізного віку, Г.Г. Мезенцева вивчала Канівське поселення ранніх слов’ян та давньоруську фортецю на Княжій горі.

Дністровська археологічна експедиція під керівництвом Ю.М. Малєєва. у 1969-1991 рр. досліджувала пам'ятки фракійського гальштату на території Передкарпаття та Поділля. Вивчення давньоруського міста Бєлгорода було розпочато у 60-х роках Г.Г. Мезенцевою, а з 1975 р. продовжено Є.А. Ліньовою. 

З 1974 по 1994 pp. при кафедрі функціонувала госпдоговірна археологічна експедиція Науково-дослідної частини Київського університету, започаткована Д.Я. Телегіним. Під керівництвом М.М. Бондаря та І.С. Піоро, за участю випускників кафедри Б.О. Антоненко, С.О. Васильченком, Л.Г. Самойленко та ін., експедиція досліджувала археологічні пам'ятки бронзового і раннього залізного віку, середньовічних кочовиків в зонах новобудов степової України.

М.І. Гладких, який згуртував навколо себе плеяду фахівців з вивчення палеолітичної доби, очолив палеолітичну експедицію. Під його керівництвом у 1975-1989 рр. співробітники експедиції взяли участь в дослідженні всесвітньо відомої стоянки у с. Межирич.

Як логічне завершення багаторічної роботи співробітників кафедри, по накопиченню та дослідженню археологічного матеріалу, було відкриття наприкінці 1987 р. навчального археологічного музею.

Експедиційна діяльність кафедри продовжилась після набуття Україною незалежності. З 1993 р. під керівництвом Ф.О. Андрощука проводились розкопки городища та курганних могильників поблизу с. Шестовиця на Чернігівщині. У 1997-2013 рр. дослідження ранньослов'янського поселення на Каневщині були поновлені Ф.О. Андрощуком, Є.В. Синицею та Р.В. Терпиловським. Крім того, у 1999 р. Гладких М.І. та С.М. Рижовим на території заповідника було відкрите пізньопалеолітичне місцезнаходження. Ними ж був заснований перший в Україні археодром, де експериментально досліджуються технології виготовлення кам'яних знарядь, обробки кістки тощо.

Останніми роками наукова робота проводилась в межах виконання співробітниками кафедри науково-дослідної теми «Людина та ландшафт: типи культурної адаптації», а також програм, що фінансувались Державним фондом фундаментальних досліджень. З огляду на галузеву спеціалізацію викладачів кафедри у фокусі дослідницької уваги перебувають пам’ятки кам'яної добі та середньовіччя. Крім первинного накопичення матеріалів, їх лабораторного опрацювання, а також звернення до матеріалів польових досліджень попередніх років, що зберігаються у фондах кафедри і інших установ, зроблені певні напрацювання щодо теоретико-реконструктивних узагальнень на підставі цих матеріалів.

Зокрема, в рамках виконання теми експедицією під керівництвом С.М. Рижова, були продовжені багаторічні дослідження палеолітичних пам’яток біля с. Малий Раковець (1995-2014 рр.). У 2014 р. археологічною експедицією кафедри, була відкрита нова нижньопалеолітична стоянка Великий Шолес на Закарпатті, яка відкриває нові найдавніші сторінки історії України. В околицях смт. Меджибожа на Хмельниччині були виявлені  палеолітичні місцезнаходження, дослідження яких С.М. Рижов проводить з 2009 р.

Вивчення відомої Межиріцької палеолітичної стоянки, розпочаті М.І. Гладких у 1976 р., продовжені П.С. Шидловським. Важливою складовою робіт стало поновлення досліджень житла з кісток мамонта та заходи щодо його збереження за участі спеціалістів з Національного природничого музею (Париж, Франція).

Є.В. Синицею та Р.В. Терпиловським протягом 1997, 1999-2013 рр. на кількох ділянках Канівського поселення вивчені рештки 12 будівель, виявлено значну кількість кераміки та індивідуальних знахідок часів формування Русі.

Упродовж 1999-2013 рр. відбувались дослідження Центром підводної археології решток італійського торгівельного судна ХІІІ ст. в бухті смт Новий Світ поблизу Судака. Виразна колекція артефактів (різноманітна полив’яна та амфорна кераміка, монети, зброя тощо) викликала значний інтерес фахівців Франції, Сполучених Штатів, Туреччини та ін. Здобуті матеріали були представлені на виставках, організованих в університеті за сприянням посольства Франції.

Варто згадати, що ще одним аспектом особливої уваги кафедри є музеєзнавство. Вагомий внесок у розвиток музейної справи, видання низки навчальних посібників, створення робочих програм профільних курсів, в яких розроблено методику різних ланок музейної роботи, належить Г.Г. Мезенцевій та Омельченку Ю.А., а пізніше Кравченко І.А., Іванисько С.І. і Третяку К.О.

Бондар М.М.


Шовкопляс І.Г.


Ліньова Є.А.


Лапін В.В.


Чмихов М.О.


Піоро І.С.