Цей вулканічний гребінь виступає важливим окремим геологічним та геоморфологічним районом на території Східних Карпат. В геологічному відношенні вона поділяє території Закарпаття на два геоморфологічних регіони - Чоп-Мукачевська та Солотвинська (Верхньотиська) западина.

Вигорлат-Гутинська гряда здебільшого складена з андезитів, андезитів-базальтів, базальтів та пірокластичних порід. Поперечні долини річок Уж, Латориці, Боржави, Тиси розчленовують хребет на окремі групи: Вигорлат (основна частина знаходиться в Словакії), Маковиця, Великий Діл (гора Бужора), Тупий (Великий Шолес), Оаш (заходить на територію Румунії).

Більшість лавових потоків Вигорлат-Гутинською гряди належать останній фазі (IV) орогенного циклу вулканічної діяльності. Основні центри виливу магми сконцентровані на північно-західному проміжку гряди. Вони розташовані уздовж Марморошського глибинного розлому. За калій-аргоновим і палеомагнітним методами датування геологічний вік гутинської, бужорської світи (остання фаза вулканізму Закарпаття) становить 8-15,7 млн. років тому.

Хребет Великий Шолес орієнтований меридіально і, має три верхівки: Гострий, Тупий і Товстий Верх (778 м). Довжина хребта 15 км., ширина від 5 до 10 км. Він, складений переважно туфами, на півдні перекритими покривалом андезиту; в центральній частині туфи прорвані екструзіями ліпаритів. Саме в південній і в південно-східній частині розташовані місцезнаходження Рокосового та Малого Раковця.