Народився у 1950 році.
Навчався на кафедрі археології та музеєзнавства 1967-1972 рр.
Історик археолог-медієвіст, фахівець у галузі давньоруської та середньовічної археології, історії Східної Європи. Доктор історичних наук (1991), професор (1997), завідувач відділу давньоруської та середньовічної археології Інституту археології від 1997. Член-кореспондент НАН України (2003)
Лауреат премії ім. М.І. Костомарова (1996) та ім. М.С. Грушевського (2008) НАН України, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2002); заслужений діяч науки і техніки України (2012)
Проблематика досліджень – давньоруські поховальні пам’ятки південноруських земель; комплексне історико-археологічне вивчення середньовічного Великого шовкового шляху по осі : Київ—Болгар та Київ—Регенсбург; розвиток і особливості матеріальної культури давньоруських сільських поселень та міст.
Керував та брав активну участь у розкопках багатьох літописних міст та їх округи:Чернігова, Новгорода-Сіверського, Шестовиці, Батурина, Рогощі, Седнева, Липового, Клонова, Автуничів (Чернігівщина), Зеленого Гаю (Сумщина), давньоруського Поросся — Богуслава, Білої Церкви, Яблунівки, Торчеська (Шарків), Буків та багатьох інших регіонів і пам’яток.
Автор і співавтор майже 400 наукових праць, його перу належить шість персональних монографій, присвячених різним аспектам вивчення давньоруського періоду вітчизняної історії та археології. Він є також співавтором багатьох колективних монографій, членом редколегій більше 20 наукових видань, зокрема журналів «Археологія», «Діалог. Історія, політика, економіка», «Сіверянський літопис», відповідальним редактором наукових збірок та монографій.
Викладач Національного університету «Києво-Могилянська академія», Київського славістичного університету, Київського національного університету культури і мистецтв, Одеського національного університету, Чернігівського національного педагогічного університету, Київського університету права НАН України та ін..
Л.Самойленко
Стаття про Моцю Олександра Петровича у Вікіпедії