Брайчевський Михайло Юліанович

 (6.09.1924 р. — 23.10.2001 р., наро­дився і помер у м. Київ, похований на Байковому кладовищі) — доктор історичних наук, визначний архео­лог, історик, мистецтвознавець, ну­мізмат, громадський діяч. Дійсний член Української вільної академії (США), почесний професор На­ціонального університету «Києво­ Могилянська академія», дійсний член Наукового товариства ім. Шев­ченка, голова Київського осередку Українського товариства ім. М. Гру­шевського. Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат премій ім. М. С. Грушевського НАН Украї­ни (1997), Фундації Омеляна і Тетяни Ан­тоновичів (1992, США).

1948 р. закінчив історичний і як слу­хач філософський фа­культети Київського університету. Був засновником і головою Наукового студент­ського товариства. Вже з 2­го курсу (1946) по­чав працювати в Ін­ституті археології: кресляр, молод­ший (1948–1955), старший науковий співробітник (1966–1960). 1955 р. за­хистив кандидатську дисертацію «Римская монета на территории УССР». У 1960–1968 рр. — старший науковий співробітник відділу іс­торії феодалізму Інституту історії. Звільнений за участь у листі­про­тесті інтелігенції до керівництва СРСР і статтю «Приєднання чи возз’єднання? Критичні замітки з приводу однієї концепції» (напи­сана 1966 р. для «Українського істо­ричного журналу», поширена сам­видавом). 1970–1972 рр. — старший науковий співробітник Київської постійно діючої експедиції. Звільне­ний після публікації названої статті за кордоном (в Україні перевидана 1999 р.) і позбавлений можливості працювати за фахом. Заборонялося не лише друкувати його праці, а й посилатися на них. 1978 р. поновле­ний на посаді старшого наукового співробітника в Інституті археології, 1990–1998 рр. — провідний науко­вий співробітник. 1989 р. захистив докторську дисертацію «Восточные славяне в первом тысячелетии н. э.».

М. Ю. Брайчевський дослі­джував історію східного слов’янства та Київської Русі, середньовічну іс­торію України, історію культури, літератури, мистецтва, використан­ня засобів кібернетики в археоло­гії (був представником від України у Всесоюзній комісії АН СРСР «Кібернетика і питання методології та методики історичного досліджен­ня»). На підставі аналізу різних ви­дів джерел розробив концепцію давньої та середньовічної історії України.

Здійснив розвідки в Рівнен­ській і Хмельницькій областях, у зоні затоплення Канівського водо­сховища. Досліджував Пастирське городище, давньоруські пам’ятки Переяслава, поселення черняхів­ської культури: Леськи, Черепин­ Корсунський, Іванківці, у Києві — Копиревкінець, «місто Ярослава».

М. Ю. Брайчевський був од­ним із засновників Українського товариства охорони пам’яток іс­торії та культури (1966), розробив його Статут, склав Проект рішення про заповідні історико­архітектурні зони столиці, які підлягають охоро­ні. Багато зробив для збереження давньої забудови історичних міст України та Києва (активно виступав проти реконструкції архітектурно­го комплексу Києво­-Могилянської академії, Подолу). Перший підняв питання про відбудову Михайлів­ського та Успенського соборів.

Автор понад 600 праць, зо­ крема понад 20 монографій (деякі опубліковані після смерті) та розді­лів колективних монографій:

  • Нари­си стародавньої історії Української РСР (К., 1957);
  • Історія Києва (К., 1959);
  • Історія українського мистец­тва (К., 1962);
  • Історія вітчизняної математики (К., 1966);
  • Історія селян­ства Української РСР (К., 1967);
  • Істо­рія Української РСР (К., 1969).

До поетичної спадщини М. Ю. Брайчевського, крім віршів, належать поеми «Григорій Сково­рода», «Кошовий Іван Сірко».

Основні праці:

  • Римська монета на території України. — К., 1959;
  • Коли і як виник Київ. — К., 1963 (1964 рос.);
  • Біля джерел слов’янської дер­жавності. — К., 1964;
  • Походження Русі. — К., 1968;
  • Утвердження хрис­тиянства на Русі. — К., 1988 (1989 рос.);
  • Конспект історії України. — К., 1993;
  • Вступ до історичної науки. — К., 1995;
  • Походження слов’янської писемності. — К., 1998;
  • Літопис Ас­кольда. — К., 2001;
  • Kleiner Abrisseiner Geschichte der Ukraine. Vom Paläolithicum zur Perestroika. — München, 2001;
  • Автор «Слова о пол­ку Ігоревім» та культура Київської Русі. — К., 2005;
  • Вибране. — Т. 1: Сус­пільно­політичні рухи в Київській Русі. Історична думка в Київській Русі; Т. 2: Хозарія і Русь. Аскольд — цар київський. — К., 2009.

Про Брайчевського:

  • Івакін Г. Ю. Слово про історика // М. Брайчевський. Ви­ брані твори. — К., 1999. — С. 14–28;
  • Михайло Брайчевський: вчений і особистість. — К., 2002;
  • Гирич І. Б. До проблеми історіософії Михай­ла Брайчевського // Спеціальні історичні дисципліни: питан­ня теорії й методики. — 2003. — 10. — С. 50;
  • Сагайдак М. А. Ми­хайло Брайчевський у просторі української культури 60–80­х ро­ків ХХ століття // Археологія. — 2004. — No 4. — С. 101–105;
  • Бодак О. П. Архів Михайла Брайчев­ського: каталог. — К., 2007;
  • Кухарчук Ю. В. Просвітник українського народу // М. Брайчевський. Вибра­не. — Т. 1. — К., 2009. — С. 5–42.

Інститут археології Національної академії наук України.1918-2014 / Гол. редактор - П.П.Толочко. - К.ВД"АДЕФ-Україна", 2015. - 668 с.

Стаття у про Брайчевського М.Ю. у Вікіпедії