Звіт про археологічну практику
У параграфі 3 наказу № 1622-33 ц.р. «Про проходження археологічної практики» позначено с. Малий Раковець Іршавського району Закарпатської області. Тут працювала Малораковецька палеолітична археологічна експедиція кафедри з 6 по 19 липня 2015 р. Керівник групи - кандидат історичних наук, доцент С.М. Рижов. На базі експедиції проходили практику як студенти-першокурсники, так і студенти старших курсів історичного факультету, що набували професійний досвід на волонтерських засадах. (Зазначимо при нагоді, що всі студенти-практиканти цього року здобували практичну освіту власним коштом, адже вказаний наказ не передбачав витрат ні на проїзд, ні на добові як для студентів, так і для керівників практики).
Старовинне, засноване ще у 14 столітті, с. Малий Раковець розкинулось, неначе Рим, на семи горбах, потопає у лісах, порізаних ярами, де бринять кришталеві потічки з прохолодною чистою водою. Це село на археологічних картах з’явилося 1969 р. відколи відомий дослідник палеоліту України доктор історичних наук В.М. Гладилін (1935-2015) по трасі прокладання газопроводу «Союз» відкрив тут кілька палеолітичних місцезнаходжень. Подальші розвідувальні дослідження проводились на південних околицях села В.І. Ситливим, Ю.В. Кухарчуком та ін. в рамках роботи Закарпатської палеолітичної експедиції Археологічного музею АН України, що дозволило зафіксувати уже сім пунктів нижньопалеолітичних знахідок, серед яких найбільш перспективним і стратифікованим виявися Малий Раковець ІV.
Польовим сезоном 1995 року експедиція кафедри археології Київського університету імені Тараса Шевченка продовжила дослідження пункту Малий Раковець IV і вже кілька поколінь студентів-практикантів історичного факультету мають нагоду набувати фахові навички на цій унікальній багатошаровій палеолітичній стоянці-майстерні, що засвідчує заселення цього регіону давньою людиною.
Також експедиція під керівництвом доц. С.М. Рижова проводила дослідження ще одного місцезнаходження нижнього палеоліту у Закарпатті - Великий Шолес. Цей пункт було відкрито експедицією університету під час геоархеологічних робіт минулого року, на відстані 1,5 км на північ від стоянки Малий Раковець IV. Тут на поверхні було зібрано кам’яний інвентар, представлений галечними знаряддями, виготовленими з пісковику і різних вулканічних порід, а також однобічними та двобічними чопперами, відбійниками скреблами та нуклеподібними знаряддями тощо. Цього сезону на місці збору підйомного матеріалу було закладено розкоп.
За усталеною традицією експедиції, польовий сезон розпочався ознайомчою екскурсією для студентів, під час якої вони дізналися про історію археологічного дослідження регіону та знайомилися з геолого-географічною характеристикою краю. Потім трудові будні минали як у більшості експедицій: у виснажливій роботі на розкопі та у камералці, у боротьбі з погодою і природою за комфортне існування, у опануванні певних хитрощів в змаганнях з вогнем за смачний обід під час чергування на кухні, у чудових вечірніх посиденьках з піснями і віршами біля багаття…
Аби зробити дослідження пам’яток всебічно обґрунтованими до роботи в експедиції також були запрошені відомі науковці: доктор географічних наук, професор, завідувач відділу палеогеографії Інституту географії НАН України Ж.М. Матвіїштина, кандидат географічних наук, старший науковий співробітник цього ж відділу С.П. Кармазиненко та старший науковий співробітник Українського державного геологорозвідувального інституту. Ю.М. Веклич. Магнітометричні дослідження проводили кандидат геологічних наук, старший науковий співробітник науково дослідної лабораторії кафедри геофізики ННІ "Інститут геології Київського національного університету імені Тараса Шевченка" К.М. Бондар і геолог Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» Ж.Б. Тимофєєва.
Калейдоскоп щоденних справ багато чому навчив, загартував, зробив толерантними і ввічливими. Студенти не лише отримали перші професійні навички, а й навчилися працювати у колективі на спільний результат, отримали уроки взаємодопомоги і порозуміння. За два тижні, що промайнули так швидко, спільні дослідження пам’яток найдавнішої історії України перетворили сухий список учасників експедиції у справжнє експедиційне братство. Колективне навчання і робота в полі залишаться у пам’яті на довгі роки яскравою сторінкою.
