Бідзіля Василь Іванович Бідзіля Василь Іванович

(23.03.1936 р., с. Сасове Закарпатської обл. — 09.01.1999 р., м. Київ) — кандидат історичних наук, фахівець з археології раннього залізного віку та латенського часу.

1971 р. за видатні відкриття в галузі скіфської археології (дослідження Гайманової Могили) відзначений премією ЦК КПУ та Ради Міністрів Української РСР. Лауреат Державних премій УРСР в галузі науки і техніки (1977, 1980).

1960 р. закінчив Київський університет.

1960–1965 рр. — молодший науковий співробітник відділу слов’яно-руської археології Інституту;

1965–1966 рр. — учений секретар Інституту.

1966 р. захистив дисертацію «Латенская культура на территории Закарпатья».

Від 1968 р. — старший науковий співробітник сектору археологічних досліджень на новобудовах України, 1974– 1977 рр. — відділу археології ранніх слов’ян,

1977–1988 рр. — ініціатор створення та завідувач лабораторії (від 1984 р. — відділу) фізико-хімічних методів в археології. Лабораторія стала базовою у вивченні давньої історії чорної металургії на сході Європи, започаткувала в стінах Інституту дослідження з палеоботаніки та палеозоології, технології керамічного виробництва тощо.

Від 1994 р. В. І. Бідзіля старший науковий співробітник сектору скіфосарматської археології, готував до видання Гайманову Могилу (завершив С. В. Полін) та кургани Гайманового поля.

У 1960, 1961 рр. досліджував виявлений уперше спеціалізований центр чорної металургії VI–VII ст. біля м. Гайворон;

1962–1964 рр. — здійснив розкопки поселення та металургійного центру зарубинецької культури в Лютежі;

1968 р. в Каховській експедиції (нач. О. М. Лєсков) досліджував курганний могильник доби бронзи та скіфського часу поблизу с. Любимівка під Каховкою;

1969–1974 рр. керував однією з найбільших в Україні Північно-Рогачицькою експедициєю   (від 1971 р. — Запорізька постійно діюча новобудовна експедиція на правах відділу), яка здійснила величезний обсяг розкопок курганних могильників скіфського часу та доби бронзи в межиріччі Дніпра та Молочної, серед них — всесвітньовідомий скіфський царський курган Гайманова Могила.

Наприкінці 70-х — у 80-і рр. досліджував металургійні центри поблизу Умані та Житомира, с. Синиця на Уманщині.

Роботи В. І. Бідзілі з дослідження металургійних центрів у Гайвороні, Лютежі та Галіш-Ловачці заклали фундамент вивчення початкових етапів історії чорної металургії в Східній Європи.

Займався також проблемою кельтів на схід від Карпат.

Автор близько 70 праць, зокрема розділів у виданнях: Археологія Української РСР, т. ІІІ (К., 1975); Археология Украинской ССР, т. 3 (К., 1986); История Украинской ССР, т. 1, кн. 1 (К., 1977); Історія Української РСР, т. 1 (К., 1981); Славяне и их соседи в конце I тысячелетия до н. э. — первой половине I тысячелетия н. э. (М., 1993. — Серия «Археология СССР»). Низка праць лишилась у рукописах.

Основні праці:

  • Історія культури Закарпаття на рубежі нашої ери. — К., 1971;
  • История черной металлургии и металлообработки на территории УССР (III в. до н. э. — ІІІ в. н. э.). — К., 1983 (у співавт.);
  • Скифский царский курган Гайманова Могила. — К., 2012 (у співавт.).

Література:

 (Інcтитут арxеології національної академії наук України. 1918–2014 - К., 2015)

Бідзіля Василь Іванович
Бідзіля Василь Іванович