Ричков Микола Олександрович

(9.05.1944 р., ст. Жуляни, нині с. Крюківщина — 27.09.2012 р., м. Ірпінь Київської обл.) — кандидат історичних наук, дослідник доби бронзи.

1976 р. закінчив Київський університет.

В Інституті археології працював у 1972–2002 рр.: інженер, лаборант, старший лаборант, від 1980 р. молодший, потім науковий співробітник відділу теорії та методики археологічних досліджень.

1990 р. захистив дисертацію «Этническая характеристика населения ямной культуры Северного Причерноморья (по курганным памятникам)».

Від 1997 р. був старшим науковим співробітником Археологічного музею.

Займався методикою дослідження поховань доби ранньої бронзи з метою вилучення етнічної та соціальної інформації.

Працював у багатьох новобудовних експедиціях: Інгульській, Краснознам’янській, Лісостеповій та ін., дослідив десятки курганів різного часу.

Пробував себе на літературній ниві: видав кілька збірок поезій та прози.

Автор понад 50 праць, зокрема осібної та колективної монографій, а також курсу лекцій з соціології.

Основні праці:

• Порівняльний аналіз поховальних пам’яток за матеріалами ямної культури // Археологія. — 1987. — 60;
• К проблеме социальной стратификации племен ямной культурно-исторической общности // Новые памятники ямной культуры степной зоны Украины. — К., 1988 (у співавт.);
• Формализованно-статистические методы в археологи. — К., 1990 (у співавт.);
• Про локальні варіанти археологічних культур // Археологія. — 1990. — № 4;
• Населення ямної культури степової України. — К., 1994.

Література:

• Пам’яті Миколи Олександровича Ричкова // Археологія. — 2013. — № 4. — С. 143.

 (Інcтитут арxеології національної академії наук України. 1918–2014 - К., 2015)