Рассамакін Юрій Якович

Народився 11.04.1956 р., м. Київ — кандидат історичних наук, дослідник доби енеоліту—ранньої бронзи степової смуги України.

Закінчив кафедру археології та музеєзнавства Київського університету (1980). Одночасно працював в Інституті археології лаборантом у лабораторії природничо-наукових методів в археології. Під час навчання сформувалися основні напрями наукових інтересів — археологія степових просторів доби енеоліту—ранньої бронзи.

Працював у Верхньотарасівській (1974– 1976), Краснознам’янській (1977– 1979) експедиціях, надалі, майже півтора десятиліття, в Запорізькій.

1981 р. став молодшим науковим співробітником відділу новобудовних експедицій і заступником начальника Запорізької експедиції, досліджував кургани доби енеоліту—середньовіччя. Найяскравіші з них — курган 13 ранньоскіфського часу поблизу с. Велика Знам’янка (1984), Чингульський курган (1981).

У 1988 –1995 рр. очолював Запорізьку експедицію.

Від 1989 р. працює у відділі археології енеоліту— бронзового віку (науковий, з 1999 р. старший науковий співробітник).

1992 р. захистив дисертацію «Энеолит и ранний бронзовый век Северо-Западного Приазовья».

Ю. Я. Рассамакін був стипендіатом фундації ім. А. фон Гумбольдта (1997–1999, 2011), результатом чого стала підготовка та видання в 2004 р. праці з енеоліту Північного Причорномор’я.

Брав участь у дослідницьких програмах з історії мистецтв за підтримки Гетті-Інституту (США) в університеті Східної Англії (м. Норвіч, Велика Британія, 2000), ім. Фулбрайта в університеті штату Пенсильванія (м. Філадельфія, США, 2001–2002).

У 2004 р. здобув грант Національного географічного товариства (США) для археологічних досліджень в Україні.

У 2005–2008 рр. керував українською групою спільного українсько-російського проекту, що здійснювався за підтримки НАН України та РГНФ.

У 2006–2008 рр. керував дослідженням унікального комплексу поховальних кам’яних споруд на о. Хортиця. Член Європейської асоціації археологів (1998), у 1999–2003 рр. був організатором секцій на щорічних її конгресах, у 2001–2003 рр. входив до Номінаційного комітету цієї установи.

Член-кор. Центру вивчення археології Чорноморського регіону Інституту доісторичної археології університету Мартіна Лютера (Галле-Віттенберг, Німеччина) та Німецького археологічного інституту (Берлін).

Член редакційної ради видань «Eurasia Antiqua», «Матеріали та дослідження з археології Східної України».

Основні праці:

  • Світ скотарів // Давня історія України. — К., 1997;
  • Квитянская культура: история и современное состояние проблемы // Stratum plus. — 2000. — № 2;
  • Late Prehistoric Exploitation of the Eurasian Steppe. — Cambridge, 1999 (у співавт.);
  • Die nordpontische Steppe in der Kupferzeit (Gräber aus der Mitte des 5. Jt. — Ende des 4. Jt. v. Chr.). — Mainz am Rhein, 2004. — Teil I, ІІ (Archäologie in Eurasien. — 17);
  • Import and Imitation in archaeology (еds.). — Langenweißbach, 2008.
  • Google Scholar

(Інcтитут арxеології національної академії наук України. 1918–2014 - К., 2015)