Роки проведення експедицій:
2005
2006
2007
2008
Пам’ятка розташовується в 4-ох км на схід від с. Семенівка Баришівського району Київської області. Топографічно стоянка знаходиться на платоподібному мису найвищої тераси Трубіжу, яка переходить у вододільне плато між Трубежем та Супоєм, за 500 м від урочища Вибла Могила. Урочище являє собою рештки великого скіфського кургану, що був зруйнований в ХVI – XVIII століттях під час видобування селітри (так званий „майдан“. Вибла Могила являється найвищим місцем в окрузі на відстані 30-40 км (132 м над рівнем моря), з якого добре простежуються долини Недри, Трубіжу та Дніпра.
На цьому мису в попередні роки було розкрито ще дві палеолітичні пам’ятки (Семенівка І та ІІ), які разом з Семенівкою ІІІ безумовно відносяться до одного культурно-хронологічного кола. Наявність трьох пам’яток на одному мису дає можливість стверджувати про привабливість цього місця для первісних колективів.
Пам'ятка Семенівка І, відкрита розкопками Д.Я. Телегіна та Д.Ю. Нужного, являла собою скупчення 9 кв.м мамутових (представлено щонайменше 6 особин) та ведмежих залишків - щелепа, стегно, ребра, хребці, плечова кістка, тазова кістка. Поруч з кістками ведмедя знайдено поодинокі вироби з кременю - уламок вістря з притупленим краєм, кутовий різець, відщеп, платівка. Радіокарбонове датування - 13600+/-160 років тому. Дослідники цього комплексу інтерпретують його як місце збирання мамутових кісток та полювання на ведмедя. Суттєвою ознакою таких пам'яток є досить значна кількість фауністичних решток в порівнянні з невеликою кількістю знарядь, які слугували для вбивства, білування та первинного розчленування впольованих тварин.
Семенівка II, повністю розкрита розкопками Д.Ю. Нужного за 500 м від ур. Вибла Могила. На 148 кв.м було розкрито скупчення культурних решток площею 17x13 м витягнуте вздовж схилу. Найбільша концентрація матеріалу спостерігалась на глибині 140—150 см від сучасної поверхні. Крем'яні знаряддя представлені в основному мікролітами — 45 разом з уламками (24.5%) та кутовими і серединними різцями — 92 разом з уламками (49%). Тільки одне знаряддя можна стовідсоткове віднести до скребачки. Привертають увагу знахідки підвісок з морських та лиманних мушель з басейну Чорного моря та виробів з бурштину. З фауністичних знахідок присутні залишки виключно мамуту. Радіокарбонове датування - 14200 ± 180 років тому. Дослідники інтерпретують цю пам’ятку як сезонну короткочасову стоянку мисливців на мамонта.
Пам’ятка Семенівка ІІІ розташовується на відстані 50 м від Семенівки ІІ і являється окремим археологічним об’єктом [Нужний, 1997.].
Розкопками 1997 - 2001 pp. було розкрито пам'ятку, яка являє собою скупчення культурних та фауністичних решток. На глибині 1,70 – 2.00 м найбільш великі кістки утворювали досить чітке півколо (5x5 м), в центрі якого і залягала більшість матеріалу - мушлі, мікроліти, знаряддя праці, вироби з бурштину. Найбільша концентрація відходів кременеобробного виробництва спостерігалась в південному напрямку від об’єкта. З фауністичних залишків, окрім мамута, присутні також вовк (Canis lupus), бик (Bison або Ovibos), північний олень, сайга [Нужний, Ступак, Шидловський 1998. 115-118.]. Дослідники інтерпретують досліджуваний комплекс в якості тимчасової сезонної стоянки з залишками житла та виробничою ділянкою перед ним.
Розкопки останніх років дають можливість інтерпретувати пам’ятку в якості сезонної мисливської стоянки невеликої групи людей. З огляду на розташування (високий платоподібний мис) та склад типів знарядь праці (відсутність знарядь для обробки шкур), стоянка функціонувала в теплий період року. Як за характером матеріальної культури (основні типи знарядь праці, мисливської зброї, прикрас), так і за радіовуглецевим датуванням Семенівські пам’ятки можливо віднести до Межиріцької археологічної культури, яка була поширена в Середньому Подніпров’ї в межах 15 – 12 тис. років тому.
Ця культура, залишена первісними мисливцями на мамонтів та інших великих тварин, існувала в кінці льодовикового періоду і представлена пам’ятками Межиріч (при злитті Росі та Росави, Канівський район Черкаської обл.), Гінці (р. Удай, Лубенський район Полтавської обл.), Добранічівка (р. Супой, Яготинський район Київської обл.), Фастів (р. Унава, Київська обл.). На сьогоднішній день, Семенівська стоянка – це третя палеолітична пам’ятка в Середньому Подніпров’ї, на якій проводяться постійні стаціонарні археологічні дослідження (разом з Межиріцькою стоянкою та стоянкою Гінці).
Пам’ятка розташовується в 4-ох км на схід від с. Семенівка Баришівського району Київської області. Топографічно стоянка знаходиться на платоподібному мису найвищої тераси Трубіжу, яка переходить у вододільне плато між Трубежем та Супоєм, за 500 м від урочища Вибла Могила. Урочище являє собою рештки великого скіфського кургану, що був зруйнований в ХVI – XVIII століттях під час видобування селітри (так званий „майдан“. Вибла Могила являється найвищим місцем в окрузі на відстані 30-40 км (132 м над рівнем моря), з якого добре простежуються долини Недри, Трубіжу та Дніпра.
На цьому мису в попередні роки було розкрито ще дві палеолітичні пам’ятки (Семенівка І та ІІ), які разом з Семенівкою ІІІ безумовно відносяться до одного культурно-хронологічного кола. Наявність трьох пам’яток на одному мису дає можливість стверджувати про привабливість цього місця для первісних колективів.
Пам'ятка Семенівка І, відкрита розкопками Д.Я. Телегіна та Д.Ю. Нужного, являла собою скупчення 9 кв.м мамутових (представлено щонайменше 6 особин) та ведмежих залишків - щелепа, стегно, ребра, хребці, плечова кістка, тазова кістка. Поруч з кістками ведмедя знайдено поодинокі вироби з кременю - уламок вістря з притупленим краєм, кутовий різець, відщеп, платівка. Радіокарбонове датування - 13600+/-160 років тому. Дослідники цього комплексу інтерпретують його як місце збирання мамутових кісток та полювання на ведмедя. Суттєвою ознакою таких пам'яток є досить значна кількість фауністичних решток в порівнянні з невеликою кількістю знарядь, які слугували для вбивства, білування та первинного розчленування впольованих тварин.
Семенівка II, повністю розкрита розкопками Д.Ю. Нужного за 500 м від ур. Вибла Могила. На 148 кв.м було розкрито скупчення культурних решток площею 17x13 м витягнуте вздовж схилу. Найбільша концентрація матеріалу спостерігалась на глибині 140—150 см від сучасної поверхні. Крем'яні знаряддя представлені в основному мікролітами — 45 разом з уламками (24.5%) та кутовими і серединними різцями — 92 разом з уламками (49%). Тільки одне знаряддя можна стовідсоткове віднести до скребачки. Привертають увагу знахідки підвісок з морських та лиманних мушель з басейну Чорного моря та виробів з бурштину. З фауністичних знахідок присутні залишки виключно мамуту. Радіокарбонове датування - 14200 ± 180 років тому. Дослідники інтерпретують цю пам’ятку як сезонну короткочасову стоянку мисливців на мамонта.
Пам’ятка Семенівка ІІІ розташовується на відстані 50 м від Семенівки ІІ і являється окремим археологічним об’єктом [Нужний, 1997.].
Розкопками 1997 - 2001 pp. було розкрито пам'ятку, яка являє собою скупчення культурних та фауністичних решток. На глибині 1,70 – 2.00 м найбільш великі кістки утворювали досить чітке півколо (5x5 м), в центрі якого і залягала більшість матеріалу - мушлі, мікроліти, знаряддя праці, вироби з бурштину. Найбільша концентрація відходів кременеобробного виробництва спостерігалась в південному напрямку від об’єкта. З фауністичних залишків, окрім мамута, присутні також вовк (Canis lupus), бик (Bison або Ovibos), північний олень, сайга [Нужний, Ступак, Шидловський 1998. 115-118.]. Дослідники інтерпретують досліджуваний комплекс в якості тимчасової сезонної стоянки з залишками житла та виробничою ділянкою перед ним.
Розкопки останніх років дають можливість інтерпретувати пам’ятку в якості сезонної мисливської стоянки невеликої групи людей. З огляду на розташування (високий платоподібний мис) та склад типів знарядь праці (відсутність знарядь для обробки шкур), стоянка функціонувала в теплий період року. Як за характером матеріальної культури (основні типи знарядь праці, мисливської зброї, прикрас), так і за радіовуглецевим датуванням Семенівські пам’ятки можливо віднести до Межиріцької археологічної культури, яка була поширена в Середньому Подніпров’ї в межах 15 – 12 тис. років тому.
Ця культура, залишена первісними мисливцями на мамонтів та інших великих тварин, існувала в кінці льодовикового періоду і представлена пам’ятками Межиріч (при злитті Росі та Росави, Канівський район Черкаської обл.), Гінці (р. Удай, Лубенський район Полтавської обл.), Добранічівка (р. Супой, Яготинський район Київської обл.), Фастів (р. Унава, Київська обл.). На сьогоднішній день, Семенівська стоянка – це третя палеолітична пам’ятка в Середньому Подніпров’ї, на якій проводяться постійні стаціонарні археологічні дослідження (разом з Межиріцькою стоянкою та стоянкою Гінці).